diam.org.ua

Дослідження і вивчення міжмовних омонімів, або як ще їх називають “хибних друзів перекладача” розпочалося ще французами на зламі ХІХ-ХХ століть, і продовжується до сих пір. Воно і зрозуміло – жодна з існуючих мов не стоїть на місці, мови постійно розвиваються, оновлюються, зникають, переплітаються між собою або ж поглинають одна іншу. Тому перекладознавці завжди на сторожі, завжди в очікуванні – яке ж слово набуде нового значення, з якої мови буде нове запозичення, з якими новими лінгвістичними проблемами доведеться зіткнутися наступному поколінню перекладачів. Ця тема є досить важливою, дійсно значущою, адже стосується не лише спеціалістів у даній області, але й простих людей – у повсякденному житті часто зустрічаються ситуації, коли переклад деяких слів може загнати у глухий кут. Останні роки спостерігається тенденція до транскрибування слів, а не їх перекладу – на бігбордах міста красуються написи “Девелопмент і інвестиції”, “Допомога з клірингом, лізингом, іншуренсом”, “Безкоштовний хостінг”. Людині пересічній ці слова будуть віддалено щось нагадувати, але однозначно сказати, що ж це таке, вони не наважаться. На мій погляд, проблема полягає в тому, що деякі перекладачі, помилково вважаючи, що слово мовою перекладу має таке ж значення, що і слово мовою оригіналу, створюють справжню головоломку для читачів. Нажаль, трапляється і таке, що переклад може призвести до фатальних наслідків – людині не обізнаній в медицині, науці, техніці тощо, краще не братися за переклад, якщо вона не впевнена на всі 100 відсотків, бо, наприклад, cystic fibrosis (англ.) це зовсім не кістозний фіброз, як подумали усі фанати Доктора Хауса, а муковісцидоз; фраза “A platelet contains no definite nucleus” (англ.) не перекладається як “В тромбоциті немає визначеного ядра”, адже в тромбоцитах взагалі немає ядер! Про ці і інші проблеми перекладу підеться далі, адже основна вимога перекладу – повнота і точність, жодна з думок автора не має бути викривленою чи пропущеною.

Міжмовні омоніми — це слова, словосполучення або інші мовленнєві одиниці, що однаково (дуже близько, подібно) звучать у двох мовах (які контактують), проте мають різні значення, подекуди — різні стилістичні характеристики. Наявність міжмовних омонімів може бути кваліфікована як лінгвістична універсалія. Міжмовні омоніми — це проблема мовознавства, проблема методики вивчення й навчання мови й, головним чином, проблема перекладу. Оскільки переклади здійснюються у багатьох сферах життя суспільства, то міжмовні омоніми — проблема міжнародного спілкування через переклад.

Міжмовні омоніми є як у споріднених, так і у неспоріднених мовах, а їх вживання може призвести до певних незручностей. Особливо “підступною” є міжмовна омонімія близькоспоріднених мов. Коли учень в українській школі вивчає російську мову, він мимоволі сприймає російські слова на тлі рідної мови, в результаті чого можуть виникнути помилкові вислови, такі як: “Я загубил дневник” (замість потерял); “тетрадь скончалась” (замість закончилась). Російське слово загубить і українське загубити, як і скончаться — скінчитись (закінчитись) є міжмовними омонімами споріднених мов.

Ще одним прикладом можуть слугувати пари таких слів, як: гора (укр.) — гора (ліс) (біл.), also (також) (англ.) — also (отже) (нім.), неділя (укр.) — неделя (рос.)

Запозичене із східних мов слово магазин в українській мові вживається із значеннями 1) крамниця, 2) склад для зберігання чого-небудь, 3) коробка, трубка тощо для однорідних предметів у механізмі або приладі. З такими ж значеннями воно вживається і в російській мові. В англійській мові є лексема magazine, подібна формально до попередніх, проте в англійській мові так називають журнал. Це міжмовні омоніми.

Міжмовні омоніми трапляються також серед слів, що належать до різних частин мови — як самостійних, так і службових. Достатньо навести приклади на вживання прийменників до, за, у в українській та російській мовах, щоб переконатися в цьому. Наприклад: Сделаю это за час (протягом години). — Зроблю це за годину ((1) протягом години, 2) через годину) тощо.

Міжмовні омоніми можуть потрапити до групи “хибних друзів перекладача” у перекладах різних видів: переклад із споріднених (близьких) чи неспоріднених мов; переклад, хронологічно віддалений від часу написання оригіналу, і хронологічно рівночасний до створення оригіналу; переклад художній (віршовий, поетичний, прозовий); переклад усний (у тому числі синхронний) і писемний; переклад машинний тощо.

Більше того, перекладачі повинні бути обізнані з повними і частковими омонімами, з омоформами та омографами. Тоді вони будуть позбавлені таких казусів перекладу, який описує К.Чуковський. Він показує, як може сприйматися російським читачем поет В.Сосюра, коли рядок з його вірша:

На розі дзвенів трамвай

перекласти так, як це зробив М.Свєтлов, а саме:

По розам звенел трамвай.

Е.Ф.Скороходько визначив основні причини виникнення “фальшивих друзів перекладача”. Такими причинами випадкової зовнішньої схожості (при різній внутрішній формі) можуть бути:

1) використання однакових слів у різних мовах при утворенні термінів шляхом переносу назви;

2) асоціації первинного значення зі схожими ознаками різних об’єктів термінування;

3) надання переваги в різних мовах різним сторонам змістової структури міжнародних термінів. Труднощі для перекладу таких термінів полягають в тому, що перекладач може знати про наявність подібного лексичного елементу в рідній мові і помилково вважати його змістовим еквівалентом іноземного терміна, особливо якщо ці терміни мають щось спільне у значенні. Прикладами можуть слугувати: artist (англ.) - художник, а не артист; cartoon (англ.) - мультфільм, а не картон; replica (англ.) - точна копія, а не репліка.

Через низку причин, таких як різний розвиток початково спільного значення, паралельні новоутворення, різне осмислення запозичених слів або випадковий фонетичний збіг можуть виникнути анекдотичні випадки, як наприклад у 18 столітті, у Росії, коли слуга подаючи дружині французького посла після прийому її салоп, вимовив: “Ваш салоп”, за що одразу ж отримав ляпаса, і виявився винуватим в образі цієї дами, адже французькою ця фраза означає: “брудна корова”! А ось ще одна історія, яка мала досить великий резонанс – під час екскурсії іноземців по російському музею перекладачка розказувала про експонати: “This is a nineteenth century enameled ring, and this is a broach carved from…e-e-e-e…самшит”. Як видно, останнє слово було сказано російською, оскільки перекладач не знала перекладу назви цього матеріалу, але англійці її зрозуміли дещо не так!

Також дивує переклад деяких творів, віршів, через наявність міжмовних омонімів навіть тут деінде проскакує помилка, як наприклад в цьому вірші Ахматової, що був перекладений українською:

Когда погребают эпоху,
Надгробный псалом не звучит,
Крапиве, чертополоху
Украсить её предстоит.
И только могильщики лихо
Работают. Дело не ждёт!
И тихо так, Господи, тихо,
Что слышно, как время идёт.

Перекладачка по-своєму інтерпретувала вірша, і ось що вийшло:

Тоді, як ховають епоху,
Надгробний псалом не звучить.
Кропива з чортополохом
Нехай же її прикрасить.
Погребники лиш, як на лихо,
Лінуються, діло не жде!
І тихо так, Господи, тихо,
Що чути, як час іде.

Російському виразові "лихо работают" відповідає український "завзято працюють (запекло працюють)", а не лінуються, як зрозуміла перекладачка. Ця неточність змінила настрій строки, повноту її символічності. І замість визнання, що неминуче виросте чортополох, у перекладі маємо спонукання чортополоху, щоб ріс і прикрашав надгробок.

Існування омонімів звичайно не перешкоджає ефективному функціонуванню мови: вони рідко трапляються поруч, та й контекст, як правило, дає змогу уникнути сплутування їх. Якщо ж омоніми спричиняють двозначність, то мова позбувається одного з них або пересуває на периферію. Коли в українській мові виникли омоніми жати (жну) і жати (жму), то останній став рідше вживатися; натомість частіше використовується дієслово тиснути. У давньоукраїнській мові почали однаково звучати назва зброї лук (від лмкъ) і назва рослини лук (від давньогрецького look); потім остання з них була витіснена запозиченим із німецької мови (точніше — з ідиш) іменником цибуля.

Омоніми в художній літературі, в усному мовленні використовуються для створення каламбурів, для словесної гри. Вони допомагають загострити думку, а часом надають мовленню гумористичного забарвлення, наприклад:
Через досвіду й сумління брак йде з фабрики суцільний брак, та бракеру твердості бракує, і тому він браку не бракує.
(Є. Бандуренко)
У народному гуморі, наприклад, побутує такий гумористичний діалог: «Таж їж». — «Я ж їм». — «А ти не їм, а собі».

Хочеться уділити трохи уваги “хибним друзям” мови, якою я вивчаю – а саме китайсько-українській парі. Не дивно, що навіть у неспоріднених мовах зустрічаються випадки, коли слова вимовляються однаково, але їх зміст є абсолютно різним. Але я хочу наголосити на випадках, які не зовсім адекватно сприймаються більшістю людей, які викликають усмішки, а насправді лише показують необізнаність людини і неповагу до традицій, до особливостей мови.

Далі будуть наведені приклади звичайних китайських слів, але через характерність китайської мови, вони звучать дещо вульгарно, тому і забавляють пересічних громадян, і мій обов’язок провести невеликий лікбез, адже ці слова і вирази також являються міжмовними омонімами. Наприклад слова 卧室 (wòshì) (кит.) – спальня (укр.) (співзвучно з вошами, що завелися в голові), 你事 (nǐshì) (кит.) – твої справи (укр.) (співзвучно з нішами, що можна знайти у стінах) 喇叭 (lǎba) (кит.) – горн, гудок (укр.) (співзвучно з лапою якоїсь тварини). Таких прикладів досить багато, тому нашому європейському вуху так смішно чути східні мови.

Але це ще не все, бо бувають приклади, почувши які, деякі дами можуть збліднути або розчервонітися, але ознайомитися з ними все одно треба. Почну з того, що низка китайських слів має таку неблагозвучну для братів-слов’ян фонетику, як hui – насправді під цим читанням скриваються слова повертатися (回), вміти (会), сірий (灰), відновити (恢), жалкувати (悔) і ще з десяток інших. Тому проходячи повз китайців на вулиці і почувши: “你会不会” (nǐ hùi bú hùi) не треба падати непритомним, адже це всього на всього: “Ти вмієш, чи ні” (укр.). В ще більшу оману вводить слово поступово (укр.), адже китайською це – 一步一步 (yíbùyíbù). І аби не заглиблюватися ще більше у ці хащі з нецензурної лексики, я пропоную закінчити цю низку прикладів словом 狐狸 (húli), що насправді є звичайним лисом.

Отже, підбиваючи підсумки всього вищесказаного, хочеться нагадати вислів – вік живи, вік навчайся. Щоб уникнути “хибних друзів перекладача”, потрібно інформувати про них під час занять з розвитку рідної мови, на заняттях з вивчення іноземної мови і використовувати достатню кількість текстів для перекладу; необхідно максимально використовувати словники різних типів, зокрема тлумачні, перекладні і словники міжмовних омонімів.

У перекладачів завжди буде поле для діяльності, у перекладознавців завжди буде простір для досліджень, а у звичайних людей буде можливість дізнатися щось нове про рідну і іноземну мови, аби завжди бути напоготові, і зустрівшись з іноземцем не потрапити у халепу.